Фотогалерея

Пам'ятки для учнів (посібник)

Пам'ятки для учнів (посібник)

Аналіз художнього твору

Аналіз художнього  твору (рекомендації)

...Лише той  зазнає певної  естетичної насолоди  від    сприймання художнього твору, хто робить не осмислено. Арістотель

1.  В основі аналізу художнього твору - його текст. Все зробити, щоб учні прочитали текст.

2.           Привчати учнів до  розкриття  підтексту й  умовності  назв творів. Розкрив підтекст заголовка - вважай,  що  головну  частину  аналізу  здійснив.

3.           Мистецьке, а не  вульгарно - соціологічне  чи побутове трактування   змісту художнього  твору. Морально-етичне  виховання  має ґрунтуватися на засадах естетичності. Домогтися, щоб читач   увійшов в  світ письменника, злився з його героями.

4.           Подолати наївно реалістичний підхід до  художнього твору. Художній образ - це синтезуюче узагальнення життєвого  досвіду, творчого  домислу та ідеалу  митця.

5.           Теорія літератури -  своєрідний  компас аналітичного процесу.   Пам'ятай: читач  повинен бути  обізнаний  в  галузі  теорії літератури.   Вчи його правильно нею користуватись.

6.           В  процесі  вивчення твору  посилайтесь на літературно-критичні  статті  як на найвищий авторитет. Літературно-критична стаття-не додаток до програми,  органічна складова частина її змісту.

7.           Мета аналізу - розвиток естетичних читацьких  смаків школярів. Розвивати в учнів  вміння відтворити художній образ.  Подавайте учням приклад уявлення,  ставте  завдання  вдивлятися  в  картини і  описувати  "побачене".

8.           Аналіз не повинен бути ілюстрацією до готових тверджень. Використовуйте досвід учнів під час аналізу, хай ліпше вибухає їхній читацький протест, ніж мають вони  завчати готові  висновки.

9.           Варіантність аналізу. Пам'ятай: це викликає цікавинку, живу творчість, прагнення учнів дізнатись істини. Користуйся трьома основними методами аналізу художнього твору:

а) ■ проблемно-тематичним;

б)  пообразним;

в)  цілісним (комплексним).

Цілісний  аналіз художнього  твору

Аналіз,  як відомого, означає розглядання.   І  закономірно, що після сприйняття  художнього  твору  вчитель виділяє окремі  його елементи -пейзаж, портрет, діалог, монолог тощо.

Але є ще узагальнюючий  погляд (цілісний) на ідейно-художній  зміст твору,  погляд на весь твір.   З  цією  метою  спершу має  бути  вголос прочитаний твір, підбираємо такі  його  фрагменти,  які  б,  разом  узяті, давали  уяву про  найвагоміше в  ідейно-художньому  змісті. У  застосуванні комплексного  (цілісного) аналізу  особливе  значення  має читання.   І  якщо воно інтонаційне  багате  і  технічно  правильне, то  вже  сам  процес  читання є цілісним  одяганням твору.

Але  є твори  дуже  складні без  відповідного  настроювання,  без певних коментарів,   наведення  історичних  фактів  не обійтись. Деколи особисте ставлення до персонажа учні  переносять на весь твір. Треба долати таку підміну  розуміння художності образу  побутовим підходом. Потрібно, щоб співпереживання учня було виявом його естетичного  смаку.

Основні методи аналізу художнього твору - художнє читання, коментар, переказ,  реферат учня,  художня  оповідь, лекція,  еврестична бесіда, створення  проблемної  ситуації.

Вибір методу залежить  від знання учнями  тексту  твору,  від  його роду -виду,  жанру,  від  конкретної  навчальної  ситуації, від  особистих нахилів, уподобань  вчителя.

Проблемно-тематичний аналіз художнього твору

I.  За проблематикою твір привертає увагу передусім постановкою проблеми:

(проблема записується учнями в зошит). Вирішення проблеми виявляється: (в опоетизуванні образів; в персоніфікованому сприйнятті природи; в ставленні героїв і  та .ін.) Інші  проблеми записуються учнями в зошит ліворуч. Вчитель укладає перелік уроків, з  яких випливають перелічені проблеми,  учні читають їх і ліворуч в зошитах виписують необхідні цитати з твору. Внизу учні записують узагальнення.

II.   Можна і по-іншому.

Учні доповіли вчителеві, що твір вони прочитали. Але вчитель не поспішає його  коментувати. Спершу з'ясовує, чи справді всі прочитали і наскільки докладно.   Від цього залежить успіх   подальшої роботи. Вчитель проводить навчальну анкету, щоб дізнатися про ставлення  учнів до прочитаного, про враження  від нього.

Ось кілька запитань анкети:

1.  Чи з цікавістю ви  читали твір і чому?

2.          Які питання,  поставлені у творі, ви вважаєте основними?

3.          Над чим твір примусив вас задуматись?

4.          Що ви взяли з нього для себе?

А далі  вчитель і  учні працюють  над розкриттям  проблем  твору.

Або: Коли  вчитель переконався, що всі  учні  прочитали текст, він на першому уроці  вивішує плакат з тезами основних проблем твору, образів твору.

Учні самостійно їх опановують, з'ясовують, а потім у  своїх  виступах роблять  висновки  і узагальнення.

План

ідейно-художнього аналізу

епічного  твору

1.  Зв'язок  твору  з  життям письменника, його добою.

2.          Жанр (байка, оповідання,  повість, роман,  епопея).

3.          Тема,  ідея,  проблематика,  сюжет,  їхній  взаємозв'язок.

4.          Образи  героїв (різновиди людських характерів і  типів).

5.          Роль художніх  засобів у розкритті  характерів героїв.

6.          Образ  письменника (індивідуальне, письменницьке бачення,  яке виявляється в  композиції)  твору, його  стилі).

7.          Ваше  ставлення  до  цього  твору?  Які  думки   і почуття  він  сколихнув.

Пообразний  аналіз художнього  твору

Аналіз за образами передбачає насамперед характеристику персонажів,  але не слід обмежуватися лише  ними.   Адже часто в  художніх творах зустрічаємо й образи  вищого естетичного  гатунку.

Наприклад  у  повісті  "Fata morgana"  це образ Землі,  Осінніх дощів, Руїн сахарні,  Стривоженого  села, Лугу і т.д.

Характеристику образу - персонажу можна здійснити за головними компонентами образу:

1.  Естетичність змалювання  зовнішності;

2.           Епізоди,  в  яких найповніше розкривається  характер героя;

3.           Як змінюється  характер героя  упродовж твору?;

4.           Алегорична форма розкриття світогляду героя;

5.           Ставлення  автора і  інших дійових осіб до героя;

6.           Мовлення героя;

7.           Що  нового  вніс письменник у зображення образу?;

8.  Загальні  висновки.

Під час аналізу образу слід враховувати його зв'язок з темою та ідеєю,  із сюжетом та композицією в  цілому, місце  в  системі  образів, взаємозв'язок з ними, дія принципів художньої типізації в ньому, роль позасюжетних компонентів,  як через цей образ автор висловив свої погляди, уподобання,  смаки. Потрібно не забувати і психологічні основи образу: вдача, темперамент, характер, боротьба двох начал (добра зі злом).

Художній образ треба трактувати лише в  світлі авторського задуму, з’ясовуючи, яку функцію виконує даний образ в загальній концепції твору.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

1.           Визначити хронологічні межі періоду, про який мовиться.

2.           З'ясувати, які напрями й течії домінували в цей час.

3.           Дати теоретичне визначення провідних напрямів і течій певного періоду, назвати їх основні ознаки.

4.           Згадати представників названих напрямів і течій, їхні твори. Відзначити внесок окремих письменників в історію світової літератури.

5.           Показати зв'язок літературних тенденцій з попередніми й наступними етапами.

6.           Визначити своєрідність  даного періоду на тлі світового культурного процесу.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ В ШКОЛІ

ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ, або ІСТОРИКО - ЛІТЕРАТУРНИЙ (коли твір розглядається як факт історії   літератури того чи іншого народу);

СТРУКТУРНИЙ    ( коли в основі аналізу - розгляд художньої будови, структури твору);

КАТЕГОРІАЛЬНИЙ (коли в центрі уваги вчителя та учнів певні категорії: жанр, напрям, стиль тощо);

ОПИСОВИЙ   ( коли вчитель робить огляд певної літературної доби, художніх тенденцій епохи, залучаючи ті чи ті твори тощо);

БІОГРАФІЧНИЙ   (коли під час аналізу твору використовуються факти біографії митця, певною  мірою трансформовані у художній формі);

КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ (коли твір аналізується з урахуванням розвитку світової культури, при цьому великої ваги набувають фонові знання, що готують учнів до сприйняття таких творів);

ГЕНЕТИЧНИЙ    (коли аналіз твору передбачає з'ясування першоджерел образів і мотивів твору, традицій, архетипів, міфологічної основи тощо);

КОМПАРАТИВНИЙ   (коли з метою поглибленого аналізу порівнюються різні твори за певними спільними аспектами:   чи тематикою, чи образами, чи засобами художньої виразності, чи мотивами тощо).

АНАЛІЗ ПРОЗОВОГО ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

I.  Загальні   питання:

1)  назва твору, ім'я автора;

2)     рік написання та публікації;

3)     історія написання;

4)     кому присвячений, чому саме;

5)     наявність епіграфа, що він означає.

II.   Теоретичні, літературознавчі питання:

1) напрям, якого (яких) твір стосується;

2)     жанр;

3)     тема;

4)     ідея;

5)     система образів;

6)     сюжет, його елементи та особливості в даному творі;

7)     композиція;

8)     художньо - зображальні мовні засоби;

9)     бібліографія.

III.   Культурологічні питання:

1) синтез мистецтв, що спостерігається у творі;

2)     наявність українознавчих аспектів;

3)     культурологічне оточення (культурно - мистецькі події цього часу);

4)     думки митців та критиків;

5)     власна  думка про твір.

СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ ДО ПРОЗОВОГО ТВОРУ

Алегорія - інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття передається за допомогою конкретного образу; спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб і явищ під конкретними художніми образами з відповідними ознаками приховуваного, з відповідними асоціаціями.

Анекдот - сатиричний жанр міського фольклору. Коротке оповідання розмовною мовою   з   дотепним кінцем. В Європі XII - XVI ст. мав різні назви: новеліно (Італія), шванк (Німеччина), фабліо (Франція), фацеція - латинською мовою.

Байка - коротке сатиричне оповідання, переважно у віршах, що містить алегоричний смисл і моральне повчання. Персонажами найчастіше   виступають тварини. Найдавнішим із відомих байкарів вважається грек Езоп (VIct. до н.е.)

Бібліографія - перелік друкованої літератури за певною проблемою з метою найповнішого ознайомлення з нею.

Дидактична література - літературні твори, що пишуться з пізнавальною та виховною метою.

Гіпербола - надзвичайне перебільшення будь - яких якостей зображуваного предмета; один із тропів.

Гротеск - таке надзвичайне перебільшення, що надає образу фантастичного характеру; один із тропів.

Герой - персонаж, дійова особа   в літературному творі.

Гіпербола - художнє перебільшення певних рис та властивостей персонажа, причому автор прагне зберегти враження вірогідності та серйозності образу. Використовується у    фольклорі та  літературі для возвеличення героя. Сатирична гіпербола, яка,   навпаки,   розвінчує   героя,   називається гротеском.

Гумор - притаманна  реальній ситуації або художньому творові властивість викликати сміх (інша назва - комічне).

Епітет - троп, художнє означення.

Епос - один із трьох родів художньої літератури, який означає оповідну прозу чи поезію (в глибокій минувшині - зображення героїчних вчинків персонажа). Мала епічна форма - один епізод ( новела ); середня - кілька (повість ); велика

Конфлікт - зіткнення інтересів, прагнень, вчинків персонажів. У талановитому творі відбиває суттєві протиріччя самого життя. Застосовується також як прийом створення драматичного напруженого сюжету. Розрізняють конфлікти внутрішній, психологічний, зовнішній та ін. Особливо важлива роль конфлікту в драматургічному творі, де він називається драматичний конфлікт.

Кульмінація - найвища точка напруження у розвитку дії художнього твору.

Літота - троп, протилежний гіперболі, художнє зменшення.

Метафора - троп; слово чи словосполучення, що розкриває сутність одного явища через перенесення на нього подібних ознак іншого.

Міф - форма мислення стародавньої людини, яка передує мистецтву. В міфі абстрактні поняття про світ виражаються у вигляді живих істот або    навпаки -живі істоти виступають як вищі символи світу. Міф грунтується на глибокій вірі в реальність цих істот та їхню   надприродну силу.

Новела - прозовий твір невеликого обсягу, нерідко з напруженим сюжетом та несподіваною чи дотепною розв'язкою, в якому розповідається про якусь    одну подію з життя   звичайної людини.

Пародія - комічне наслідування художнього стилю якогось твору. Може виступати як самостійний твір (перші глави "Дон Кіхота" Сервантеса) або як художній прийом (у творах Гофмана).

Притча - невелике оповідання, що в алегоричній формі містить    моральне чи релігійне повчання.

Проза - назва для невіршованої художньої мови, (роман, повість, оповідання тощо).

Роман - прозовий твір великого обсягу,   де життя звичайних людей розкривається на тлі історично - або соціально - вагомих подій чи обставин.

Тема   - те, про що розповідається у творі. Сюжетне зерно, що містить в собі якусь проблему.

ЯК ДАТИ ВІДГУК НА ВІДПОВІДЬ ТОВАРИША

Висловіть  свої  думки  по  пунктах:

1.     Правильність  і  повнота  (знає  дати,  карту,  факти,  імена,  зробив  висновки).

2.     Мовлення,  його  недоліки  (недоречні  повтори,  «слова – бур’яни»)

Доповніть,  виправте,  оцініть.    

ЯК ВИСЛОВЛЮВАТИ ВЛАСНУ ДУМКУ

1.   Чітко   формулюйте  свою  точку   зору,  добирайте  слова,  зрозуміти  не  лише  вам,  а  й  співрозмовнику.

2.  Говоріть  від  себе:  «я  думаю»,   «я  вважаю»,   «я  відчуваю»

3.  Будьте   конкретними  -  не   говоріть  загальних   або  відомих  усім  речей.

4.  Намагайтеся  зацікавити  партнера  по  спілкуванню.