СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ ДО ПРОЗОВОГО ТВОРУ

Алегорія - інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття передається за допомогою конкретного образу; спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб і явищ під конкретними художніми образами з відповідними ознаками приховуваного, з відповідними асоціаціями.

Анекдот - сатиричний жанр міського фольклору. Коротке оповідання розмовною мовою   з   дотепним кінцем. В Європі XII - XVI ст. мав різні назви: новеліно (Італія), шванк (Німеччина), фабліо (Франція), фацеція - латинською мовою.

Байка - коротке сатиричне оповідання, переважно у віршах, що містить алегоричний смисл і моральне повчання. Персонажами найчастіше   виступають тварини. Найдавнішим із відомих байкарів вважається грек Езоп (VIct. до н.е.)

Бібліографія - перелік друкованої літератури за певною проблемою з метою найповнішого ознайомлення з нею.

Дидактична література - літературні твори, що пишуться з пізнавальною та виховною метою.

Гіпербола - надзвичайне перебільшення будь - яких якостей зображуваного предмета; один із тропів.

Гротеск - таке надзвичайне перебільшення, що надає образу фантастичного характеру; один із тропів.

Герой - персонаж, дійова особа   в літературному творі.

Гіпербола - художнє перебільшення певних рис та властивостей персонажа, причому автор прагне зберегти враження вірогідності та серйозності образу. Використовується у    фольклорі та  літературі для возвеличення героя. Сатирична гіпербола, яка,   навпаки,   розвінчує   героя,   називається гротеском.

Гумор - притаманна  реальній ситуації або художньому творові властивість викликати сміх (інша назва - комічне).

Епітет - троп, художнє означення.

Епос - один із трьох родів художньої літератури, який означає оповідну прозу чи поезію (в глибокій минувшині - зображення героїчних вчинків персонажа). Мала епічна форма - один епізод ( новела ); середня - кілька (повість ); велика

Конфлікт - зіткнення інтересів, прагнень, вчинків персонажів. У талановитому творі відбиває суттєві протиріччя самого життя. Застосовується також як прийом створення драматичного напруженого сюжету. Розрізняють конфлікти внутрішній, психологічний, зовнішній та ін. Особливо важлива роль конфлікту в драматургічному творі, де він називається драматичний конфлікт.

Кульмінація - найвища точка напруження у розвитку дії художнього твору.

Літота - троп, протилежний гіперболі, художнє зменшення.

Метафора - троп; слово чи словосполучення, що розкриває сутність одного явища через перенесення на нього подібних ознак іншого.

Міф - форма мислення стародавньої людини, яка передує мистецтву. В міфі абстрактні поняття про світ виражаються у вигляді живих істот або    навпаки -живі істоти виступають як вищі символи світу. Міф грунтується на глибокій вірі в реальність цих істот та їхню   надприродну силу.

Новела - прозовий твір невеликого обсягу, нерідко з напруженим сюжетом та несподіваною чи дотепною розв'язкою, в якому розповідається про якусь    одну подію з життя   звичайної людини.

Пародія - комічне наслідування художнього стилю якогось твору. Може виступати як самостійний твір (перші глави "Дон Кіхота" Сервантеса) або як художній прийом (у творах Гофмана).

Притча - невелике оповідання, що в алегоричній формі містить    моральне чи релігійне повчання.

Проза - назва для невіршованої художньої мови, (роман, повість, оповідання тощо).

Роман - прозовий твір великого обсягу,   де життя звичайних людей розкривається на тлі історично - або соціально - вагомих подій чи обставин.

Тема   - те, про що розповідається у творі. Сюжетне зерно, що містить в собі якусь проблему.